Кібербулінг: новітні небезпеки в інтернет-просторі

 

Тенденції показують, що люди й особливо діти, проводять все більше часу у віртуальному просторі. Це призводить до того, що обривається зв'язок з родиною, друзями та дітьми (батьками). Збільшення часу, який проводиться за комп’ютером, технічно веде до збільшення можливостей застосування булінгу. Переслідування у віртуальній мережі набувають все більшої нагальності.

Сучасні американськи дослідники Робін Ковальскі, С’юзан Лімбер і Патріція Агатстон, виділяють вісім типів поведінки, які характерні для кібербулінгу, відображають переважну більшість різновидів негативного впливу в інтернет-просторі:

1. Суперечки, або флеймінг (від англ. flaming – пекучий, гарячий, полум’яний) – обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Частіш за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету, на чатах, форумах, дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну. На перший погляд, флеймінг – це боротьба між рівними, але в певних умовах вона теж може перетворитися на нерівноправний психологічний терор. Так, неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань, особливо на тому проміжку часу, коли вона не знає, хто серед учасників яку займе позицію, наскільки її позиція буде підтримана значущими учасниками.

2. Нападки, постійні виснажливі атаки (англ. harassment) – найчастіше це залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні смс-повідомлень на мобільний телефон, постійні дзвінки) з перевантаженням персональних каналів комунікації. На відміну від перепалки, атаки більш тривалі і односторонні. В чатах чи на форумах (місця розмов у інтернеті) нападки теж трапляються, в онлайн-іграх нападки найчастіше використовують гріфери (grieffers) – група гравців, які за мету ставлять не перемогу в певній грі, а руйнацію ігрового досвіду інших учасників.

Обмовлення, зведення наклепів (denigration) – розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилка списків (наприклад, «хто є хто», або «хто з ким спить» в класі, школі), створюються спеціальні «книги для критики» (slam books), в яких розміщуються жарти про однокласників, де також можуть розміщуватись наклепи, перетворюючи гумор на техніку «списку групи ненависті», з якого вибираються мішені для тренування власної злоби, зливання роздратування, переносу агресії тощо.

3. Самозванство, втілення в певну особу (impersonation) – переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до її акаунту в соціальних мережах, блогу, пошти, системи миттєвих повідомлень тощо, а потім здійснює негативну комунікацію. Організація «хвилі зворотних зв’язків» відбувається, коли з адреси жертви без її відому відправляються ганебні провокаційні листи її друзям і близьким за адресною книгою, а потім розгублена жертва не очікувано отримує гнівні відповіді. Особливо небезпечним є використання імперсоналізації проти людей, включених до «списку груп ненависті», адже наражає на реальну небезпеку їхнє життя.

Ошуканство, видурювання конфіденційної інформації та її розповсюдження (outing&trickery) – отримання персональної інформації в міжособовій комунікації і передача її (текстів, фото, відео) в публічну зону Інтернету або поштою тим, кому вона не призначалась.

4. Відчуження (остракізм), ізоляція. Будь-якій людині, особливо в дитинстві, притаманно сприймати себе або в якійсь групі, або поза нею. Бажання бути включеним у групу виступає мотивом багатьох вчинків підлітків. Виключення із групи сприймається як соціальна смерть. Чим в більшій мірі людина виключається із взаємодії, наприклад, в грі, тим гірше вона себе почуває і тим більше знижується її самооцінка. У віртуальному середовищі виключення також наражає на серйозні емоційні негаразди, аж до повного емоційного руйнування дитини. Онлайн відчуження можливе в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів. Кіберостракізм проявляється також через відсутність швидкої відповіді на миттєві повідомлення чи електронні листи.

5. Кіберпереслідування – це дії з прихованого вистежування переслідуваних і тих, хто пересувається без діла поруч, зазвичай зроблені нишком, анонімно, з метою організації злочинних дій на кшталт спроб зґвалтування, фізичного насильства, побиття. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, злочинець отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення майбутнього нападу.

6. Хепіслепінг (від англ.. happy slapping – щасливе ляскання) – відносно новий вид кібербулінгу, який починався в англійському метро, де підлітки прогулюючись пероном раптом ляскали один одного, в той час як інший учасник знімав цю дію на мобільну камеру. В подальшому за будь-якими відеороликами, в яких записано реальні напади, закріпилась назва хепіслепінг. З’явилось навіть поняття «буліцид» – загибель жертви внаслідок булінгу, вважається злочином і хепіслепінг, якщо він призводить до таких трагічних наслідків. 

Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/specprojects/stopbullying/kiberbuling-novitni-nebezpeki-v-internet-prostori-460488.html

Як виявити жертву цькування у школі. Алгоритм для батьків

 

Як знущання проявляються на поведінці дитини

Часто, коли наводяться приклади булінгу, до уваги беруться найжорстокіші його прояви – побої. І у багатьох складається враження, що виявити жертву досить просто – достатньо помітити синяк у дитини.

Але. Фізичне насилля – це лише один із проявів булінгу. Слово б’є не менше за кулак. Тим більше у підлітковому віці. І навіть те, що дитина одного разу прийшла додому із синцем, ще не говорить, що вона – жертва цькування у школі.

Саме тому кожен з батьків має розуміти, як знущання проявляються на поведінці дитини.

У дитини немає друзів. Ніхто не приходить у гості до вашого сина чи доньки, ніхто не кличе його на святкування днів народження. І на власні дні народження дитина запрошує лише родичів. Є ще одна особливість – у дитини можуть бути друзі, але не з її класу. Це також має насторожувати, оскільки клас – це одна із частин її соціального життя. Це свідчить про те, що дитина опинилась в ізоляції. Або повній (коли взагалі немає друзів) або – частковій, тобто свого шкільного колективу (коли немає друзів з класу).

Дитина боїться йти до школи. Деякі психологи наполягають, що цей пункт має звучати як «не хоче йти до школи». Але, чесно кажучи, важко зустріти дитину, яка б горіла йти в школу. Тому саме боїться, наполегливо шукає причини туди не йти – придумує хвороби, без причин прогулює уроки, постійно запізнюється на заняття, ходить до школи «манівцями» - тобто не обирає прямий найзручніший шлях. Дитина боїться позашкільного життя, бо на шляху до (зі) школи її переслідують булери.

Постійно приходить зі школи сумна. Те ж саме і щодо спілкування по телефону чи в соцмережах. Власне, в цьому як і в інших пунктах йдеться про системність. Зрозуміло, що батькам завжди треба дізнатись причину, за якою у дитини відсутній настрій. Тим більше, коли настрою немає постійно. Це може викликано й іншими причинами – наприклад, нещасним коханням, але може – і цькуванням з боку однолітків чи кібербулінгом.

Просить додаткові гроші. Якщо ви переконані, що даєте дитині достатньо коштів (враховуючи всілякі дрібнички), то постійна вимога збільшити «кишенькові» повинна вас насторожити. Не виключено, що у неї відбирають кошти схильні до кримінальних злочинів однолітки.

Має низьку самооцінку, стає тривожною. Коли дитина невпевнена у тому, що вона може виконати елементарні завдання, коли вона погано спить – це все може говорити про те, що на дитину тисне зовнішнє оточення. Можливо – йдеться про шкільні знущання. А можливо – проблеми у самій сім’ї, і саме це дошкуляє дитині. Тому і самим батькам треба переглянути своє ставлення і у подружжі, і до своїх нащадків.

У дитини з’являються зіпсовані речі. Не виключено, що на дитину тиснули не лише психологічно, але й через відірвані лямки рюкзака, зламану ручку чи навіть розбите скло телефону.

Нанесення самоушкоджень дитиною. Розпочинаючи від погризених нігтів, порізів на руках та, як крайність, спроба самогубства. Підлітки самоушкодженнями намагаються зняти стрес, хоча насправді – це спроба через фізичний біль позбутися наслідків психологічного тиску від оточення. Можливо, причина в ізоляції дитини в класі та постійним знущанням у школі. А можливо, у тому, що батьки не показують дитині, що вони її люблять.

Батьки свого часу були жертвою шкільного цькування. Недоліки виховання, які роблять з дитини жертву, можуть передаватись із покоління у покоління. Діти часто наслідують поведінку батьків. На жаль, це стосується і поведінки типової жертви.

Звичайно, крім індивідуального моніторингу за дитиною варто моніторити і шкільну активність – і через спілкування з іншими батьками однокласників, і через пошуковики та шкільні форуми постійно відслідковувати ситуацію у навчальному закладі та класі дитини. 

Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/specprojects/stopbullying/yak-viyaviti-zhertvu-ckuvannya-u-shkoli-algoritm-dlya-batkiv-469447.html

Проблема булінгу очима підлітка

Поради для жертв шкільного цькування

У кожної людини є право - любити іншого,

або не любити, поважати, або не поважати ...

Але ні у кого немає права бити людину по обличчю –

нехай навіть просто словесно.

Булінг (від англ. bully - насильник). Погодьтеся, страшно звучить? Але справа навіть не в звучанні, а в тому, що це явище оточує нас всюди - в кожному навчальному закладі, і найстрашніше - те, що воно несе за собою надзвичайно негативні наслідки.

Скільки разів життя підлітків було знівечене через те, що «звичайні учні школи» вирішили запостити в свій профіль соціальної мережі смішний контент про однокласника чи «розібратись» після уроків.

Страх… Він володіє людьми, він призводить до того, що жертви не наважуються діяти – приховують свої проблеми… Вони бояться бути собою.

От той хлопець, що завжди сідає на задню парту і щось постійно пише… Він міг би видати свій роман, який, можливо, став би світовим бестселером. А та дівчина, яка носить дивну одежу, могла б зробити прорив у світовій моді.

Мабуть, хтось скаже «Це неможливо». Та це не так:

Тейлор Свіфт у шкільні роки була жертвою булінгу, а зараз її музичні альбоми займають перші місця у чартах.

З дитинства майбутня зірка була творчою натурою, і тому її часто не розуміли однокласники. Вони не запрошували її на шкільні вечори, вважали білою вороною і навіть не розмовляли з нею. Тейлор визнається, що саме завдяки злісним однокласникам вона навчилася бути сильною і досягати успіху

Майлі Сайрус – також була жертвою цькування, але зараз вона випустила сім музичних альбомів, які займають перші місця за продажами та скачуваннями. Завжди говорила те, що думає. Саме тому її так ненавиділи однокласники, що навіть заснували клуб «Анти-Дестіні (ім’я при народженні, 1 травня 2008 змінила ім’я на Майлі).  Майлі активно виступає проти булінгу. 

Подібних історій безліч…

Запам’ятайте: у першу чергу, ви особистість, якщо повірите в себе та свої сили ви будете здатні перевернути світ: головне – віра;

самоповага до себе, набагато важливіша за думки однокласників чи вчителів;

запишіться у секцію за тим напрямом, яка відповідає вашим інтересам чи захопленням, так ви знайдете собі друзів зі схожими інтересами;

не бійтесь розповідати про свою проблему, завжди знайдеться одна людина яка захоче вам допомогти;

нікому не дозволяйте позбавляти вас власної думки - ваша думка має право на існування (Анна Франк колись писала: «Нам заборонено мати власну думку. Люди можуть вам сказати тримати свій рот на замку, але це не зупинить вас від того, аби мати власну думку. Навіть якщо люди все ще дуже молоді, вони не повинні бути позбавлені можливості говорити те, що вони думають»).

Готові сказати булінгу «ні!»? 

Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/specprojects/stopbullying/problema-bulingu-ochima-pidlitka-471205.html

Як пережити карантин, що затягнувся

 

Профорієнтаційний марафон on-line

 

Мережа служб у справах дітей Донецької області

Як вчителю не стати жертвою булінгу?

 Коли йдеться про булінг у шкільному середовищі, передусім на думку спадає цькування дітей однолітками. Проте жертвами булінгу нерідко стають і вчителі – вони потерпають не лише через психологічне, а й через фізичне насилля з боку учнів та їхніх батьків.

Що таке булінг

Булінг – один із різновидів насильства, який застосовується переважно в колективах з метою особистого самоствердження “булера” за рахунок систематичного приниження “жертви”. Існує фізичний, психологічний, економічний, сексуальний та кібербулінг. Шкільного середовища стосуються передусім перші два види. Так, фізичний булінг найчастіше проявляється в таких формах як побиття, ляпаси чи штовхання. Психологічний – у вербальному цькуванні (надання прізвиськ, обзивання, поширення пліток).

Чому виникає булінг щодо вчителя

Часто булінг проявляється таким чином: вчитель проводить урок, а школярі не звертають на нього уваги й навмисно голосно розмовляють та займаються своїми справами. Іноді доходить і до того, що діти починають жбурляти в учителя, скажімо, папірці та відкрито насміхатися. Здебільшого, усі зусилля педагога припинити це – марні.

Явище булінгу педагоги озвучують тоді, коли ситуація вже критична. На перші прояви ж – “заплющують очі”. Однак з проблемою потрібно починати працювати одразу, тоді більша вірогідність її успішного вирішення. Сподіватися ж на те, що ситуація покращиться сама собою, не варто.

У більшості випадків “булерами” є підлітки. Вони вже починають шукати себе і не вважають авторитетом батьків чи вчителів. А також – хочуть поводитися, “як дорослі” і, водночас, періодично “стрибають у дитинство”, що робить їх безвідповідальними. Натомість діти молодшого шкільного віку краще розуміють, що вимоги вчителя потрібно виконувати.

Передусім виникненню булінгу “сприяють” часті розмови про те, що в сучасному світі наявність освіти не є необхідністю. Відповідно, коли батьки “змушують дітей” іти до школи, а вчитель, натомість, “перегинає палицю”, позбавляючи їх свободи, – підлітки починають бунтувати.

Отже, підлітків заплутує подвійність думок дорослих з приводу навчання. З одного боку, ті вимагають, щоб діти старанно вчилися. З іншого – обговорюють дипломи, які лежать на полицях.

До того ж, учитель зараз – не єдине джерело знань. “Діти з легкістю відкривають мережу і можуть знайти там усе, що потрібно. Так учні самі показують, що вчителям уже час змінюватися і шкільну систему освіти теж терміново потрібно реформувати”.

Велику роль відіграє і ставлення самого педагога до своєї роботи. Якщо він просто бажає “відчитати” матеріал і якомога швидше піти, то сам руйнує мотивацію дітей до навчання. Звісно, урок не має бути розвагою. Проте, якщо школярам нудно, вони шукають цікавіше заняття, ніж, наприклад, конспектування слів учителя. Й інколи цією “розвагою” стає саме знущання над педагогом.

Джерело: https://nus.org.ua/articles/yak-vchytelyu-ne-staty-zhertvoyu-bulingu/

Кібербулінг – що це та як це зупинити?

 

Що таке кібербулінг?

Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований. Приклади включають:

• поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометуюсь когось, у соціальних мережах;
• надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;
• видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.

Особистий булінг та кібербулінг часто пов’язані між собою. Але кібербулінг залишає цифровий слід – записи, який може слугувати доказами, що дозволять зупинити цькування.

Топ-10 запитань про кібербулінг

1. Чи зазнаю я булінгу в Інтернеті? У чому різниця між жартом та булінгом?
2. До яких наслідків призводить кібербулінг?
3. З ким я маю поговорити, якщо хтось цькує мене в Інтернеті? Чому так важливо про це розповідати?
4. Я зазнаю кібербулінгу, але боюся говорити про це з батьками. Якими словами я можу розповісти їм про це?
5. Як я можу допомогти своїм друзям повідомляти про випадки кібербулінгу, особливо якщо вони не хочуть цього робити?
6. Користування Інтернетом дає мені доступ до великої кількості інформації; але це також означає, що я відкритий/а до цькування. Як можна зупинити кібербулінг, не відмовляючись від доступу до Інтернету?
7. Як я можу запобігти тому, щоб моя особиста інформація використовувалася для маніпуляцій або приниження мене в соціальних мережах?
8. Чи передбачено покарання за кібербулінг?
9. Як здається, Інтернет-провайдери, не переймаються проблемою кібербулінгу та онлайн-домагань? Чи несуть вони відповідальність?
10. Чи є в Інтернеті будь-які інструменти для боротьби з булінгом, якими можуть скористатися діти та молодь?

Джерела: https://www.unicef.org/ukraine/cyberbulling

Стань відповідальним за власне життя!

 

Вибір професії - вибір долі

 Для прийняття правильного рішення при виборі професії тобі необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості, не слід забувати й про потреби ринку праці. Для цього існує так звана “формула вибору професії”, яка в загальному вигляді показує первинний алгоритм прийняття оптимального рішення в поєднанні наступних компонентів: “хочу” – “можу” – “треба”. Розкриємо коротко суть цих компонентів.

"Хочу"

Намагання особистості, тобто, інтереси, нахили, мотиви, плани, професійні наміри, це те заняття, яке ти робиш з інтересом, з бажанням, за власною ініціативою (як у школі, так і в позаурочний час). Якщо вибрана справа подобається, то ти охоче будеш працювати, підвищувати свою кваліфікацію, користуватися авторитетом - і в результаті, більше зароблятимеш.

"Треба"

Потреби суспільства, тобто, уявлення про обов’язок, моральні установки, ціннісні орієнтації, знання світу професій і про перспективні спеціальності, які користуються попитом на ринку праці, і вірогідність працевлаштування за обраною професією. Слід врахувати, що отримання статусу безробітного – невиграшний початок трудової кар’єри. Тому, вибираючи професію, потрібно узгодити свій вибір з потребами суспільства в кадрах, кон’юнктурою ринку праці.

"Можу"

Можливості особистості, тобто, стан здоров’я, наявний досвід (знання, вміння, навички), психофізіологічні якості, здібності до різних видів діяльності. Наприклад, в якихось справах ти більш успішний, довго можеш займатися цією справою не втомлюючись, а в інших, навпаки, швидко починаєш нервувати, сердитись, у тебе нічого не виходить.

Але кінцевий оптимальний вибір своєї професії можна зробити тільки тоді, коли ти проаналізуєш всі компоненти формули вибору професії і співставиш їх між собою та з вимогами професії до людини і вони співпадуть між собою хоча би частково

Профорієнтаційний буклет для молоді

Джерело:https://kariera.in.ua/vibrati-profes%D1%96yu/algoritm-viboru-profes%D1%96%D1%97/

Як вчителю організувати дистанційні уроки?

 

Організація дистанційного навчання: поради для вчителів

Підтримка спілкування з учнями

Радимо вчителям докладати зусиль для створення доброзичливої атмосфери на онлайн заняттях та підтримувати прагнення дітей до спілкування. На початку онлайн заняття можна запитати в учнів про їх справи, про те, чи вистачає часу на відпочинок тощо.

Встановлення правил комунікації з учнями та батьками

Для того, аби процес комунікації з учнями та їх батьками став максимально комфортним, радимо педагогам встановити чіткі правила (ця порада стане нагоді навіть за умови занять оффлайн):

• визначити спосіб комунікації та зворотнього зв’язку (вид месенджера, електронна пошта тощо);
• окреслити час, коли можна вам телефонувати, та коли ви матимете змогу відповідати і на телефонні дзвінки, і на
•  повідомлення в месенджерах;
• приймати домашні та інші завдання на електронну пошту;
• повідомити учням про те, що інформація, яку вони отримують від вчителів, має обов’язково прийнята до уваги.

Оцінювання учнів

Слід пам’ятати, що виставлення поточних оцінок має бути систематичним, а учні, в свою чергу, – ознайомлені зі своїми оцінками. Проте, оцінюючи навчальні досягнення учнів, радимо звести до мінімуму кількість тестових завдань. Це пов’язано передусім із тим, що тести не можуть в повному обсязі продемонструвати реальні знання з предмету. Варто використовувати завдання, які передбачають відкриті, аргументовані відповіді. До того ж такі завдання з усним висловлюванням можна використовувати навіть в контексті самостійних та контрольних робіт.

Дотримання здоров’язберігаючих технологій під час освітнього процесу

Не забуваймо, що дистанційка – це теж навчання, і навчання значною мірою за допомогою технічних засобів (ноутбуки, планшети, комп’ютери, сматрфони). Важливо розуміти, що зазначені гаджети справляють досить негативний вплив на зір людини. Саме тому радимо педагогам врахувати цей момент і подбати і про зір учнів, і про свій власний за допомогою, наприклад, гімнастики для очей.

Джерело: https://osvita.in/ua/jakist-osviti/korisni-materiali/distancijne-navchannja-v-shkoli-poradi-shhodo-organizacii

Як батькам налаштувати своїх дітей на дистанційні уроки?

 

Організація дистанційного навчання: 

поради для батьків

Ми вважаємо, що батьки потребують в цій ситуації підтримки не менше, ніж діти, адже процес навчання може бути результативним лише тоді, коли кожен із учасників цього процесу є готовим до нього. Саме тому ми підготували низку порад та рекомендацій, які допоможуть батькам налаштувати своїх дітей на дистанційні уроки в школі під час карантину, а також допоможуть дитині впоратися із дистанційним навчанням.

Підготовка робочого місця для дистанційного навчання

Варто підкреслити, що правильно організоване місце навчання школяра – перший крок до успіху. Під час дистанційки збільшується обсяг навчального матеріалу для самостійного опрацювання, а відтак часу на навчання потрібно буде більше. Саме тому батькам необхідно створити умови, щоб дитина мала місце, де вона зможе безперешкодно певний проміжок часу займатися. Окрім цього, батьки мають забезпечити та перевірити:

• чи є доступ до мережі інтернет;
• чи працюють мікрофон та камера на ноутбуці (комп’ютері), а за потреби – навушники;
• чи встановлене на комп’ютері необхідне програмне забезпечення, а також пересвідчитися чи знає дитина, як ним користуватися.

Встановлення та дотримання чіткого розпорядку дня час дистанційного навчання

Тут батькам важливо зрозуміти що дитина звикла до шкільного розкладу, а контроль над його дотриманням лягав на плечі вчителів. Зараз же ситуація кардинально змінилася: батькам треба пояснити дитині, що, навіть перебуваючи вдома, процес навчання триває, і, відповідно, слідкувати за тим, аби навчальний розклад дітьми не порушувався.

Звертаємо увагу батьків, що дистанційне навчання передбачає самостійну роботу (поряд зі звичайними уроками із поясненням вчителя, школярі отримують завдання, наприклад, переглянути відео, опрацювати підручник, створити презентацію тощо), на виконання якої потрібен час.

Для того, щоб максимально продуктивно організувати навчальний процес, батькам варто мати розклад занять дитини (бажано на тиждень). Це дасть змогу і допомогти дитині в самоорганізації, і проконтролювати її присутність на онлайн занятті.

Слід зазначити, що дітям з гіперактивністю, за умови чіткого дотримання режимних моментів, значно легше вдається зосереджуватися на навчанні, а неквапливим учням – хутчіше долучатися до роботи на заняттях.

Підтримка контакту із вчителем, що здійснює навчання в дистанційному режимі

Цілком можливою може бути ситуація, коли або вам, або вашій дитині щось буде неясним: який розклад навчальних занять, коли відбудеться черговий контроль знань та як здійснюватиметься в умовах дистанційного навчання тощо. Окрім цього радимо батькам заздалегідь ознайомитися із освітньої платформою, за допомогою якої здійснюватиметься освітній процес, для того, аби зайвий раз не відволікати вчителя.

Варто з’ясувати, яким чином тримати зв’язок із вчителем, не порушуючи етичних норм та особистого простору (це необхідно знати і батькам,і учням). З боку вчителя також доцільним стане зворотній зв’язок із батьками (присутність дитини на заняттях, її успішність, психоемоційний стан учня тощо).

Слідкування за психоемоційним станом дитини

Погодьтеся, умови дистанційної освіти провокують дефіцит спілкування і з ровесниками, і з педагогами. Для дітей брак спілкування досить хворобливе явище, саме тому їм вкрай важливо підтримувати зв’язок із друзями. Батькам варто пам’ятати, що карати своїх дітей спілкуванням із ровесниками та приятелями, особливо в умовах соціальної ізоляції, є вкрай недопустимим. Проте поряд з цим, батькам слід контролювати, аби це спілкування (дзвінки, листування) в жодній мірі не заважало навчанню.

Мотивація дитини під час дистанційного навчання

Окрім цього не варто забувати і про мотивацію дитини. В питанні мотивації радимо батькам хвалити своїх дітей, робити акцент на їх успіхах. Це надасть дітям впевненості у своїх силах, змогу долати перешкоди, а також сприятиме зміцненню теплих й довірливих відносин між дітьми та батьками.

Підтримка здоров’я дитини під час навчання в дистанційній формі

Не забуваймо, що дистанційне навчання передбачає, в тому числі, заняття перед монітором комп’ютера, що позбавляє, в більшості випадків, можливості для повноцінної фізичної активності, а також провокує навантаження на опорно-рухомий апарат і зір. Крім того, радимо батькам слідкувати за повноцінним харчуванням дитини, дотриманням питного режиму, провітрюванням кімнати, а також чи залишається в дитини час на повноцінний відпочинок та сон.

Джерело: https://osvita.in/ua/bezpeka-ditini/buling-vzaiemodija-zaradi-bezpeki-i-komfortu

Формування класного колективу дистанційно

 Як забезпечити дружню атмосферу серед учнівства? 

Якщо зустрічатися виключно через інтернет-зв'язок, дуже легко віддалитися одне від одного, стати чужими. Щоб цього уникнути, варто цікавитися життям одне одного, підтримувати спілкування. Наприклад, за допомогою запропонованих вправ Зближення Online

Джерело: Газета “Шкільний світ” №01-02, 2021

Поради батькам "Як допомогти підліткам під час пандемії"

16 квітня – день обізнаності про стрес

  

Пандемія COVID-19 та примусова соціальна дистанція змінили спосіб життя сімей. По всьому світу повсякденне життя було поставлено на паузу, в той час, як сім'ї продовжують залишатися вдома, щоб зупинити розповсюдження коронавірусу.

  Проте підліткам може бути складно пережити цей період, відокремившись від світу. Діти починають сумувати за своїми друзями, стають дратівливими чи залипають у смартфонах чи ноутбуках. Тому нижче опубліковані кілька порад для батьків, які допоможуть впоратися з цією ситуацією.

Розмова про соціальне відсторонення.

  Говоріть про ситуації, користуючись фактами про захворювання та методи захисту від COVID-19. Якщо ви не хочете створювати необґрунтований страх у дітей, то повинні переконатися, що вони розуміють факти і знають, як діяти.

Поясніть дитині, чому важливо ізолюватися вдома.

  Так, підлітки повинні розуміти, що соціальна дистанція – це наш найкращий захист від поширення хвороби. Важливо розвіяти будь-яку дезінформацію, яка може змусити наших дітей відчувати, що соціальне дистанціювання не є необхідним заходом.

Підтримуйте режим дня.

  Ізоляція є важкою для всіх. Зокрема, підлітки можуть відчувати себе ізольованими навіть вдома з батьками та братами чи сестрами. Тому втрата соціальних зв’язків, які вони побудували поза сім'єю, може відчуватися для них втратою незалежності. Соціальні діти не хочуть більшого, ніж перебувати в просторі зі своїми однодумцями. Тому батьки повинні допомогти їм засвоїти, як змінилися правила, і підтримувати їх стандартний режим дня".

  Режим дня є важливим інструментом для подолання ізоляції. Радимо регулярно харчуватися, встановлювати час щодо справ і шкільного завдання та заохочуйте всіх доглядати за собою.

Проведіть час разом.

  Додатковий час разом – це неймовірна допомога і підтримка під час стресової ситуації. Регулярно плануйте цікаві розваги, займіться творчістю чи фізичними навантаженнями. Навіть звичні справи як фітнес чи перегляд фільму може полегшити напруження соціальної ізоляції.

Ось кілька заходів, які можна зробити разом з підлітками:

 - вийдіть на прогулянку, якщо треба вигуляти собаку;

 - подивіться класний фільм чи розважальне шоу;

 - пограйте у настільні ігри;

 - навчіть їх готувати улюблену страву;

 - попросіть їх навчити вас їхнього хобі.

  До того ж, найкращий спосіб допомогти вашому підліткові боротися з самотністю під час соціального відсторонення – це послаблення обмежень на користування смартфоном чи соцмережами.

Дозволяйте дитині проводити час в соцмережах.

  Ви не повинні бути ідеальними батьками зараз. Дозвольте дитині збільшити час, коли можна поспілкуватися з друзями в соцмережах.

Слідкуйте за ознаками депресії.

  Ізоляція, невпевненість, рутина можуть призвести до депресії. Ознаками депресії є відмова чи зміна звичок сну та харчування, зниження рівня енергії. Хоча певні речі є нормальним для підліткового віку, важливо стежити за значними змінами поведінки.

Джерело: http://uoz.mkrada.gov.ua/index.php/pidlitkovij-klub/3401-yak-dopomogti-pidlitkam-vporatisya-zi-stresom-cherez-sotsialnu-distantsiyu-na-karantini 

ТВОРИМО РАЗОМ СВІТ, БЕЗПЕЧНИЙ ДЛЯ ДИТИНИ

 

16 квітня - Всесвітній день боротьби з дитячим рабством.

Діти повинні в першу чергу навчатися, а не працювати. Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє - головний обов'язок батьків, суспільства та держави. За для того, щоб уникнути негативних наслідків батькам в першу чергу потрібно навчитися говорити зі своєю дитиною.

Ви часто говорите:

«Ти погано себе поводиш» або

"Гарні діти себе так не поводять".

⠀

Що може почути дитина:

«Ти поганий/погана».

⠀

Скажіть трохи краще:

«Я розумію, що зараз ти злишся, але такий вчинок неприйтятний в нашій сім'ї». (Це означає, що поганий вчинок не означає, що погана дитина, це суттєва різниця).

⠀

Ви часто говорите:

«Увесь час ти потравляєш у неприємності».

⠀

Що може почути дитина:

«Ти недолугий/недолуга, ти якийсь/якась не такий/така».

⠀

Скажіть трохи краще:

«Я люблю тебе і хвилююсь, будь обережним/обережною».

⠀

Ви часто говорите:

«Не так швидко; не такий високо; не так далеко."

⠀

Що дитина може почути:

«Живи життям тільки на 60 відсотків».

⠀

Скажіть це трохи краще:

«Тримайся, щоб бути в безпеці». (Дітям необхідно експерементувати, дорослі повинні бути поруч та допомогати, а не зупиняти будь-який інтерес).

⠀

Ви часто говорите:

«Давай скоріше!»

⠀

Що може почути дитина:

«Залиш свої бажання заради моїх».

⠀

Скажіть трохи краще:

«Зараз в мене важливі справи, через 10 хвилин ми повинні вийти. А ввечері погуляємо і не будемо поспішати».

⠀

Ви часто говорите:

«Не плач; не будь маленьким».

⠀

Що може почути дитина:

«Не висловлюй свої емоції».

⠀

Скажіть трохи краще:

«Плакати - це нормально, я розумію, що зараз тобі сумно/боляче».

⠀

Ви часто говорите:

«Перестань нити».

⠀

Що може почути дитина:

«Не проси того, чого хочеш».

⠀

Скажіть це трохи краще:

«Скажи словами, що ти хочеш, щоб ми могли разом вирішити твою проблему».

⠀

Ви часто говорите:

«Дай, я зроблю це швидше/краще/сам/сама».

⠀

Що може почути дитина:

«Я не вірю, що ти зможеш це зробити».

⠀

Скажіть трохи краще:

«Ти впораєшся! Тобі потрібна допомога?"

⠀

Важливо говорити мовою любові, підтримки та віри у своїх дітей

Джерела: https://www.facebook.com/lastradaukraine/posts/3962342787176109