Серіал для батьків "Безпека дітей в Інтернеті"
Батьківство - це виклик. Будьте пильними, аби чогось не проґавити!
ЯК РОЗПОВІДАТИ ДИТИНІ ПРО МІННУ НЕБЕЗПЕКУ?
Гендерні стереотипи проростають вдома
Батьки, звісно, хочуть якнайкраще, але деколи і самі не усвідомлюють, що нав’язують свою (або ж загальноприйняту) модель щастя. Насправді ж, вони пригнічують розвиток, обмежують можливості та перешкоджають втіленню талантів. А отже роблять людину глибоко нещасливою.
7 психологічних порад, як виховувати сина так, щоб не зашкодити йому
У мінливому світі складно зорієнтуватися, як виховувати хлопчика. З одного боку є бажання виростити його здоровою, щасливою людиною, яка вмітиме співчувати і питати про допомогу, з другого боку є соціум, який каже, що «бути справжнім чоловіком — це не показувати емоцій і ніколи не плакати». На жаль, такі патріархальні установки часто призводять до депресій, алкоголізму, суїцидальних спроб у чоловіків. Завдяки досвіду роботи з підлітками психологиня Марта Приріз вивела кілька рекомендацій про те, як виховувати сина, щоб він почувався улюбленим, цінним і зростав у сім’ї, де панує психологічно здорова атмосфера.
1. НАВЧІТЬ ВИСЛОВЛЮВАТИ ЕМОЦІЇ І ПОЧУТТЯ
— Мамо, болить, я впав!
Це трирічний Роман біжить до Марії, яка вже за хвилю його обійме. Він ще не знає, що йому має бути соромно, бо щойно він проявив не маскулінні риси характеру, і, може, ніколи не дізнається про це, якщо його батьки будуть достатньо чуйними. Одне з правил навчання — наслідування. У сім’ї воно працює напевно, адже в перші роки життя дитина особливо швидко переймає побачене і почуте. Батьки — ті, на кого вона рівнятиметься, і ті, до кого насамперед прибіжить.
Важливо навчити дитину розпізнавати свої емоції, всю гаму переживань і відчуттів. Передусім це можна робити, розповідаючи про свої почуття, радості і відкриття. Ще ви можете запитувати: «А як би почувався медведик, якби заблукав? отримав трійку? виграв подорож на кораблі?» Можна також використовувати карти емоцій, це набори карток, на яких намальовано кактуси з різними емоціями. Окремо є горщечки для кактуса і картки з погодою. Так ми вчимо хлопчика розпізнавати свої емоції і не знецінювати жодну з них.
Книжка на допомогу: «Велика книга почуттів» Гжегожа Касдепке.
Корисні матеріали: набори метафоричних карт для дітей «Я і всі-всі-всі», «Карти емоцій», «Еcco», «Morena», набір кубиків Рорі.
Варто переглянути: «Застряг у любові» (2012).
2. НЕ КАРТАЙТЕ ЙОГО ЗА СЛЬОЗИ
Мій син Олежик заплакав, коли його сестра поїхала на рік в Італію. Йому тоді було 9. Вони з сестрою дуже дружні. Я не знав, що маю сказати, тому пригорнув його і намагався сказати, що цей рік мине швидко. Мені здається, це була дуже незграбна спроба підтримки. Мій тато гримнув би кулаком і сказав: «Ану відставити сльози! Розпустив нюні...» Але я не хочу, щоб мій син був таким... Мені здається, що треба показувати іншим, що вони щось для тебе означають.
Дмитро
Коли ваш син плаче, у цьому немає нічого надзвичайного. Від плачу людина не стає ні гіршою, ні кращою. Навпаки, їй може емоційно полегшати або вона може заспокоїтися після довгої напруги. Будь-які емоції цінні і потрібні. Звичайно, багато залежить від способу їх демонстрування: злість можна вивільнити, якщо покричати в подушку, для цього необов’язково когось бити. Достатньо бути уважним і відстежувати свої емоції. Тому не варто знецінювати емоційні прояви хлопчика, які у нас традиційно вважаються «жіночими», як-от сльози, сентиментальність, ніжність, турбота. Він людина і має право на виявлення різних емоцій і страхів.
Книжка на допомогу: «Практичне дитинознавство» Світлани Ройз.
Варто переглянути: «Червоні браслети» (2014).
3. ЦІНУЙТЕ ЙОГО ДОВІРУ
Він може прийти до вас розповісти, що закохався. Йому радісно, і ось він ділиться цим саме з вами — чи це не головне? Довіра вибудовується крок за кроком. Може бути, що він прийде поскаржитися або скаже, що йому дуже боляче, бо хоча собака помер місяць тому, він досі не може звикнути. Це вже інше, скажете ви? Менш значиме? Він не може показувати, що йому кепсько? Співпереживати? Запитайте себе лише одну річ: «Я хочу, щоб мій син був щасливим?» — і вислухайте його. Немає неважливих тем, якщо він уже прийшов із цим до вас, своїх батьків.
Книжки на допомогу: «Ваш неспокійний підліток» Роберта і Джин Байярд, «Не втрачайте своїх дітей» Гордона Ньюфелда і Габор Мате.
4. ПІДТРИМУЙТЕ, ЯКЩО ВІН ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ
Мій син дуже любить прибирати. Щосуботи він випроваджує нас з дому і вмикає музику. Під неї пилососить, замітає, витирає пил. Для нього це трохи як відпочинок і спосіб перелаштуватися. Ще він куховарить. Були такі місяці, коли у нас готував їжу лише він. Це був складний період для нашої сім`ї, тому я пишаюся, що Вадим узяв на себе ці обов’язки. Тепер він зустрічається з дівчиною. Марина каже, що їм дуже добре разом. Він радіє за її стрімку кар’єру, чекає після роботи. Іноді приходить готувати їй їсти, прибирати.
Антоніна
Це може бути що завгодно: він захоче грати на скрипці, вишивати хрестиком чи почне писати вірші. Можливо, перше, що спаде вам на думку: «Що подумають люди?» Та його світ залежить від того, що подумаєте ви. Для хлопчика захоплення ще не має гендерного забарвлення: воно або подобається, або
ні. Великою мірою від того, як відреагують батьки, залежить, з’являться у нього нові комплекси чи, навпаки, він стане впевненішим. Тому спирайтеся на його здібності, хваліть за те, що він виявляє ініціативу і старається, розпитуйте, чи потрібна допомога.
Книжки на допомогу: «Спогади вигаданого друга» Метью Гріна, «Середина світу» Андреаса Штайнгьофеля.
Варто переглянути: «Х+Y» (2014), «Молитви за Боббі» (2009).
5. НАВЧІТЬ ПІДТРИМУВАТИ ІНШИХ
— Артеме, а ти не хочеш поділитися печивом з Мартою? — питає моя знайома свого шестирічного сина.
— А Марта сумна?
— Ні, з чого ти взяв?
— Коли я сумний, то прошу в тебе печиво.
— Марта не сумна, але так ти зможеш зробити добру справу. Пам’ятаєш, ми говорили про маленькі добрі справи?
— А-а, як ті люди, що змінили світ?
— Так.
— Тоді я дам Марті печиво.
***
Коли мій син розповідає, що сьогодні у його друга була складна співбесіда, перше, що я питаю його: «А ти вже подзвонив запитати, як вона минула?» Щось схоже я питаю, коли він каже, що його дівчина сьогодні брала в когось інтерв’ю.
Руслана
Дітям найкраще давати готові алгоритми дій для можливого виявлення підтримки. Як приклади: коли хтось плаче, запитай, чи можна обійняти і чому плаче; коли твій друг потрапив у халепу, будь до нього уважнішим і запитай, як ти можеш допомогти; якщо людина тобі важлива, показуй це їй конкретними діями, а не лише прокручуй цю думку у себе в голові; не бійся бути щирим; не бійся любити чи підтримувати — це не соромно.
Книжка на допомогу: «Справжні хлопчики. Як урятувати наших синів від міфів про маскулінність» Вільяма Поллака.
Варто переглянути: «Добре бути тихонею» (2012).
6. НАВЧІТЬ НЕ БОЯТИСЯ ПИТАТИ ПРО ДОПОМОГУ
Мені тато казав, ще з дитинства, що справжній чоловік сам знайде рішення. Що питати поради чи допомоги — це слабкість і безхребетність. З мамою було легше. Вона і обійме, і слово добре скаже. Тато з нею потім сварився, що вона мене надто балує своєю добротою.
Остап, 19 років
Уміння порадити собі самостійно дуже цінне. Однак бувають ситуації, коли допомога від інших підштовхує інакше поглянути на ситуацію, яка склалася, вирішити її. Запитати про допомогу, вміти коректно сформулювати це прохання — це перший крок на шляху до співпраці. У ХХІ столітті саме навички співпраці, ненасильницької комунікації і взаємодії стають дедалі потрібнішими, тому виховати людину, здатну попросити про допомогу — дуже цінна інвестиція в сина.
Книжка на допомогу: «Нотатки на серветках» Гарта Каллахана.
Варто переглянути: «Основні принципи добра» (2015).
7. ВСІЛЯКО ПОЯСНЮЙТЕ, ЩО АГРЕСІЯ Й НАСИЛЛЯ — ЦЕ НЕ ВИХІД
Пригадую, мама й тато були проти, щоб я бився за школою. Вони довго й нудно мені це пояснювали. Я не слухав. Ну що вони могли знати? Вдарив раз Максима — і він припинив до мене чіплятися, потягнув за бюстгальтер Софію — вона вже не казала, що я лінива істота. А потім батьки показали мені типовий підлітковий фільм, де хлопець побив іншого і загримів у колонію. Ну, бо не розрахував удар. Вигляд крові, стін в’язниці й оті моторошні кадри справили на мене враження. Лише тоді я зрозумів, що бути агресивним — це ні разу не чудово.
Олексій, 27 років
На жаль, досі існує тенденція виховувати хлопчиків як тих, хто в будь-якій незрозумілій ситуації вирішить справу силою. За цією логікою дуже ймовірно, що потім він битиме і дітей, і дружину. Насилля породжує насилля. Можливо, замість цього варто виховувати медіатора? Того, хто прийде і стане посередником для примирення й неагресивними способами вирішуватиме складні ситуації.
Книжка про ненасильницьку комунікацію на допомогу: «Коли жирафа танцює з вовком» Серени Руст.
Варто переглянути: «Заплати іншому» (2000), «Клас» (2007
8 психологічних порад як виховувати доньку так, щоб не знецінювати її
1. ПІДТРИМУЙТЕ ЇЇ ХОБІ, ОСОБЛИВО ЯКЩО СОЦІУМ УВАЖАЄ ЇХ «ЧОЛОВІЧИМИ»
Анні тринадцять, і вона з усіх сил щотижня тренується в спортивному залі. Дівчинка відвідує бокс і з прикрістю розповідає, що її мама досі не прийняла цей вибір: «Мама сказала, що це огидно, коли моє тіло вкрито синцями й подряпинами. Каже, що я не зможу одягнути сукню через це. Але я не люблю носити сукні. Мені добре так, як є. Сумно, що мама цього не розуміє».
Цілком можливо, що одного разу ваша донька захоче грати у футбол, ходити на карате чи вивчати фізику додатково. Це не означає, що в такому хобі криється загроза, адже в зацікавленні чимось немає нічого поганого, якщо воно не шкодить фізичному / психічному здоров’ю дитини.
Книжки на тему: «Ваша (не)зрозуміла дитина» Катерини Мурашової, «Таємна опора: прив’язаність у житті дитини» Людмили Петрановської.
Фільм на тему: «Вона — хлопець» (2006).
2. ХВАЛІТЬ ЇЇ ЗА ЯКОСТІ, А НЕ ЛИШЕ ЗА КРАСУ
Знаю сім’ю, де бабуся однієї 17-річної дівчинки на всіх святах каже їй: «Пам’ятай, ти добра й розумна, тому хай там як буде важко, ти можеш покладатися на ці свої якості».
Якщо ваша дитина — дівчинка, це зовсім не означає, що вона не може бути мудрою, сміливою, креативною, винахідливою. То чи варто підкреслювати «яка ти в нас гарна!», якщо можна словесно звернути увагу дитини на інші її сильні сторони, не пов’язані із зовнішністю?
Книжки на тему: «Літня книжка» Туве Янссон, «Як зіпсувати дитину вихованням. Шкідливі поради» Віржині Дюмон.
Фільм на тему: «Керрі Пілбі» (2016).
3. БУДЬТЕ СПІЛЬНИКАМИ І СПІЛЬНИЦЯМИ СВОЇЙ ДОНЬЦІ В ПРОТИСТОЯННЯХ З ІНШИМИ
У школі в маленькому містечку Д. посварилися дві старшокласниці — Дана і Наталя. Класна керівниця викликала батьків обох дівчат. Звісно, цю зустріч не можна було назвати спокійною. Однак мама Дани, вислухавши інформацію про інцидент з вуст учительки, відповіла: «Дякую за те, що поділилися цим з нами. Я вас почула. Ми поговоримо з Даною і спробуємо розібратися, чому так вийшло». Вдома ця мама вирішила запитати доньку: «Розкажи, будь ласка, що трапилося в школі. Тобі потрібна якась допомога? Як ми можемо тебе підтримати?»
Саме батьки — перші спільники в житті дитини, тому підтримати і намагатися розібратися в ситуації, яка склалася, — це найменше, що можна зробити. Хваліть її при сторонніх людях — це піднімає самооцінку дитини, але ніколи не ганьбіть, не сваріть у присутності інших. Якщо ви хочете висловити свої зауваження чи побажання, завжди робіть це наодинці, «в чотири ока».
Книжки на тему: «Жила-була дівчинка, схожа на тебе» Доріс Бретт, «Поза зоною доступу. Як не втратити контакт з дитиною під час перехідного віку» Деніела Сігела.
Фільм на тему: «Мій батько — мій герой» (1991).
4. СПИРАЙТЕСЯ НА ЇЇ СИЛЬНІ СТОРОНИ
Коли я приносила додому погані оцінки з фізики і засмучувалася, моя мама казала, що в усіх є таланти. І в мене теж є — добре писати. Тому я писала, багато і з ентузіазмом. Може, це стало запорукою того, що тепер про будь-яку ситуацію мені легко створити текст, тому працюю в журналістиці. А починалося все з бажання, щоб мама мене похвалила...
Олена, 28 років
В усіх незрозумілих ситуаціях пригадуйте: «У чому моя дитина добре проявляє себе? Що їй вдається?» Це допоможе вам утриматися від негативу і рухатися в напрямку розвитку дитини.
Книжка на тему: «Любити чи виховувати» Катерини Мурашової.
Фільм: «Обдарована» (2017).
5. МОТИВУЙТЕ ЇЇ ДО БІЛЬШОГО
Можна мотивувати доньку власним прикладом (запис узято з мережі Facebook):
«Сьогодні день народження у жінки, яка не навчила мене варити борщ, але навчила завжди ставити запитання. І хоча інколи мої відповіді зовсім інакші, ніж ти хотіла б, я точно знаю, що ти дозволиш мені помилятися, якщо це буде потрібно. Опустиш на землю, якщо занадто високо літатиму. І купиш велику шоколадку, якщо матиму невдалий день. Бо коли все добре, погодься, у нас більше розбіжностей, більше сили стояти кожна на своєму полюсі, і це правильно.
Там, де в мене емоція, — у тебе факт, де я шукатиму опори — ти візьмеш за руку. Я безмежно захоплююся тим, як ти змінюєш світ навколо себе, гуртуєш людей, даєш віру неймовірним проектам. Дякую, що маю можливість рости поруч з тобою. Це найкраще з того, що могло бути».
Катерина, 24 роки
Або поєднуйте і розповідайте історії про видатних жінок, про винаходи, які зробили саме жінки, про нові тенденції і фільми, мультики, де зображено жінок не в пасивній ролі, а в такій, коли вони самостійно ухвалюють рішення, є цілісними особистостями.
У цьому вам допоможуть будь-які книжки, де головна героїня — самостійна, активна дівчинка, як-от «Фріда» і «Коко» Ітзіара й Хорхе Міранди, «Бути мною» Анни Хьоглунд, «Джуді-Муді» Меґан МакДоналд, «Майя та її мами» Лариси Денисенко.
Це, звичайно, непросто, проте саме таке фільтрування інформації і більша спрямованість на жіночі досягнення у світі допоможе дівчинці зрозуміти, що вона теж може досягати, пробувати, перемагати, а не лише пасивно чекати рятівника.
Книжка на тему: «Психологія підліткового і юнацького віку» Кім Долджін.
Фільм на тему: «Бум» (1980).
6. НЕ КАЖІТЬ, ЩО ЇЇ СТИЛЬ ОДЯГУ «ХЛОПЧАЧИЙ», ЩО ВОНА «НЕДОСТАТНЬО ЖІНОЧНА»
Мені було 16, коли я вперше взула тяжкі «стіли» — шнуроване взуття до коліна з багатьма цвяхами, вбитими в підошву (для зручності). Тоді я навчалася на другому курсі військового університету. Переважна більшість студентства — хлопці. Звичайно, вони шепотілися за спиною, що я хвора і дурна. Як це — дівчина і такий одяг?
Моя мама не казала ні слова про це. Ми ходили по магазинах, і я купувала джинси з тяжкими ланцюгами, широкі светри.
Зараз мені 23. Іноді я все ще ношу одяг тих часів. Я справді вдячна мамі — за той досвід, коли, незважаючи ні на що, тебе приймають і люблять.
Христина, 23 роки
Такі слова руйнують і без того крихку самооцінку дівчинки-підлітка. У такому віці їй хочеться бути прийнятою і знайти себе (свій стиль, форми поведінки й реагування). Тому старайтеся максимально викинути з лексикону слова «дівчача поведінка / стиль» — «хлопчача поведінка / стиль», замінивши їх словами підтримки: «Я бачу, як ти стараєшся і шукаєш свій стиль. Це заслуговує на похвалу», «Хай який стиль одягу ти обираєш для себе, для мене ти залишаєшся моєю донькою, яку я приймаю».
Книжка на тему: «Розмови з дітьми на складні теми» Майкла Паркера.
Фільм на тему: «Дітям до 16» (2010).
7. НЕ ПОРІВНЮЙТЕ ЇЇ З ІНШИМИ ЧИ З СОБОЮ — ЦЕ ЗАВДАЄ ГЛИБОКИХ РАН
Софії було 8, коли її мама вперше сказала щось на зразок: «Усі діти як діти, одна ти не вчишся». Потім це стало звичкою. І тепер, у свої 16, Софія не знає, яка вона, чого вона хоче.
У дитинстві наше уявлення про себе особливо залежить від сприйняття нас іншими, їхніх оцінок і коментарів. Саме від тих, хто довкола, дитина вперше дізнається, що вона гарно малює, вміє грати на скрипці чи що їй вдається кулінарія. Саме тому порівняння, які знецінюють, формують у дитини зневагу до себе, нерозуміння своїх якостей і здібностей. Щоб ваша донька почувалася цінною, намагайтеся уникати порівнянь.
Книжка на тему: «Вікна у світ дитини» Вайолет Оклендер.
Фільм на тему: «Вам і не снилося» (1980).
8. ГОВОРІТЬ З НЕЮ ПРО НЕЇ
Мої батьки постійно запитують, чи все добре в школі, що сьогодні вивчали на уроках та чи мені це було цікаво. Це відбувається за спільною вечерею чи сніданком — залежить від їхньої завантаженості на роботі. І такі спільні розмови, моменти, мені здається, роблять нас сім’єю.
Оксана, 14 років
Це найголовніше. Демонструйте, що вам важлива її думка, рахуйтеся з її почуттями і потребами. Лише в такій сім’ї, де всі паритетні, де панує повага і де чують одне одного, у дівчинки формується уявлення про справжню рівність, автентичність і прагнення бути активною, самостійною частиною суспільства.
Книжка на тему: «Я тебе люблю» Бенедикта Карбонея.
Фільм на тему: «ЛОЛ» (2011), «Говори» (2004).
Крім того, варто ознайомитися з фільмами «Мама і дитина» (2009), «Супернова зірка» (2014), «Клас корекції» (2014), «Маленька міс Щастя» (2006).
Роздуми про батьківство можна почитати тут: «Нотатки на серветках» Гарта Каллахана, «Тато-спецпризначенець. Місія здійсненна. Короткий курс молодого батька» Ніла Сінклера.
Використане джерело: https://genderindetail.org.ua/spetsialni-rubriki/porady-batkam/
Немає коментарів:
Дописати коментар