Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. На їхню долю випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя.
Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для них не потрібно щось особливе, лише елементарне – можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам.
Усунення бар’єрів на шляху до самореалізації осіб з особливими потребами, гарантування доступу до гідної освіти і робочих місць на сьогодні є одним із пріоритетних напрямів соціальної політики України.
Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров’я і не тільки у цей день, а й протягом цілого року не забувати про те, що поруч з нами живуть люди з обмеженими можливостями, і вони потребують допомоги і уваги. Захищаючи гідність інвалідів ми захищаємо своє людське обличчя.
Ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом запропонували у 1987 році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, співробітники з питань громадської інформації, що працювали в Глобальній програмі по боротьбі зі СНІДом при Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ). Вони звернули увагу на темпи поширення епідемії СНІД, оцінили загрозу і можливі катастрофічні наслідки.
День боротьби зі СНІДом проголошено Всесвітньою організацією охорони здоров'я та вперше відзначено 1 грудня 1988 року. З того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно.
Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.
Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди з вірусом імунодефіциту можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки. Якщо ВІЛ-інфекція діагностується вчасно, відразу розпочинається АРТ і надається необхідне лікування пацієнту, а відтак людині гарантується якісне та повноцінне життя.
Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, звільнення від наркотичної та алкогольної залежності.
Символом боротьби зі СНІДом стала червона стрічка. Як символ боротьби з ВІЛ/СНІД вона була запропонована у 1991 році американським художником Франком Муром, який належить до асоціації «Візуальний СНІД». Вона означає: «Я знаю про проблему ВІЛ/СНІДу і я не байдужий до неї».
Всесвітньо відомою червона стрічка стала у 2000 році на церемонії вручення нагород «Tony Awards». Всі присутні надягли цей символ боротьби з ВІЛ. У пресрелізі проєкту йшлося: «Червона стрічка (перевернене «V») стане символом нашого співчуття, підтримки і надії на майбутнє без ВІЛ. Найбільша надія, пов’язана з цим проєктом, – це те, що до першого грудня, Всесвітнього дня боротьби з ВІЛ/СНІДом, ці стрічки носитимуть у всьому світі».
Рекомендації батькам щодо виявлення випадків цькування та захисту дитини від кібербулінгу.
1. Наслідки булінгу.
В першу чергу треба розуміти, що жодне насилля вчинене стосовно дитини не проходить безслідно. Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати доволі довгий час. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найстрашніше те, що булінг може стати причиною суїцидальних думок та намірів. В тому випадку коли дитина не має з ким порадитись та отримати підтримку, самостійно знайти вихід з ситуації що склалась. Тому, перш за все, батьки, педагогічні працівники мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, але це не так.
2. Як почати говорити з дитиною про булінг.
Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.
Одним зі способів почати говорити з дитиною про булінг є спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія.
Список фільмів на тему: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017).
Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею в її класі, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками. А також, такий перегляд можна влаштувати й в класі та потім влаштувати аналіз фільму.
3. Щоб захистити дитину від кібербулінгу треба:
- здійснювати батьківський контроль (але робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру);
- застерігати від передачі інформації у мережі. Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна інформація має бути конфіденційною;
- навчити молодь критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;
- розказувати дітям про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.
Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь.
На це є декілька причин:
· страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
· страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
· страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
· страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.
Наголошуємо на тому, що боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Тому, найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації дитина одразу ж буде звертались по допомогу дорослих, яким довіряє.
Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:
– 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
– 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
– 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
– 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
– 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
– 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
– 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
– 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
